Name: Oksana Omelchuk
Age: 30
Country: Ukraine
Polissya needs Rewilding
Мені було вісім, коли я вперше дізналась, що таке болото та заплавні луки. Я народилась на межі Волинського Полісся та Поділля. Річка Стубла була моїм центром світу. Тут я проводила більшість свого часу влітку - якщо я не прохолоджувалась у воді, то бігала по луках досліджуючи рослини та тварини. Замальовувати біорізномаїття екосистем тоді було моїм наулюбленішим заняттям. Ех, як же давно я цим не займалась! Моя прабабця Люба вперше відкрила мені шокуючі факти, про такі явища як осушення боліт та зарегульованість річок. В часи Радянського Союзу, люди максимально витісняли дику природу заради гарних виробничих планів. В наших місцях висушували болота та випрамляли річки для різних цілей: видобуток торфу, розширеня земель під сільськогосподарські угіддя, будівництво тощо. Напевно, люди, які цим займались відчували гордість… Баба Люба завжди бурчала, вона була незадоволена таким станом речей. За її словами раніше довкола Стубли було дрімуче болото. Дітей ним лякали і намагались не підпускати близько. Проте, там росло багато ягід та лікарських трав, у глибоких каналах річки водилась щука, в хащах чаїлись інші звірі. Багаті водно болотні угіддя давали життя і людям. Юний натураліст в мені плакав від усвідомленя того, що було втрачено. Баба Люба продовжувала бурчати - молоко в корів, які паслися на висушених луках було не таким смачним. А ще, баба Люба жила в районі села який називався Глибочиця (від слова - глибоко), тому, що тут були найглибші криниці на селі. Так от, з осушенням боліт ці криниці стали ще глибшими, вода відступила.
Мені було двадцять п'ять, коли я відкрила собі каякінг та природоохоронний активізм. Ми з друзями любимо сплавлятись на байдарках (тип каяку) по маленьких поліських річках. Ніщо не зрівняється з відчуттями, коли ти пробираєшся в найдикіший шматочок поліського лісу - 70 відтінків зелені та кольоровий вибух з квітів. Річка розлтвається на сотні рукавів, жоден сплав не схожий на інший. Боброві хатки висотою в два метри! Останні дрімучі діброви ховаються в старицях (старі рукави річки) бо тути важко дістатись лісовозом. Тут пристанище рідкісних видів рослин і тварин. В густих очеретах інколи злякуємо кіз, лосів, кабанів та, інколи, браконьєрів. Але таких місць мало… Дуже мало… Частіше ми пливемо через осушені канали. Доводиться робити тривалі зупинки і ходити в найближче село за водою, тому, що в зарегульованій річці вода не очищується, та й величезні поля на берегах з неконтрольованим внесенням добрив не сприяють якості води. І дуже шкода, що наше захоплення сезонне - ми виходимо на воду тільки ранньою весною, поки річки наповнені талою водою. Якось мої друзі пройшли річку пішки, несучи байдарку на собі, бо річка, яка на карті була повноводною - висохла... Проте, ми завжди знайдемо, де покаячити, а що з людьми, які живуть біля цих річок?
Зневоднене Полісся виявилось не готовим до змін клімату. Урожаї вже не такі рясні, риби в річках майже нема. Лося було внесено до Червоної книги України, і, щоб не говорили, це не через мисливців, тварини йдуть, бо їм нема де жити. Ліси, які мають все менше доступу до води, все більше всихають. Проблема пожеж в природних екосистемах накриває регіон вже майже впродовж всього літнього сезону. За даними українських кліматологів Полісся нагрівається швидше ніж навіть степові частини України. Кажуть, незабаром такої кліматичної зони як Українське Полісся не стане…
Чому так сталося? Крім того, що в Україні енергетика викидає близько 30% парникових газів, свого часу ми знищили водно-болотні угіддя, які поглинають вуглекислого газу вдвічі більше ніж ліси. Коли болота осушують - вуглець вивільняється в атмосферу. Поверхня боліт опускається і призводить до зміни гідрологічної сітки, порушується водопостачання регіону.
Які рішення можуть врятувати Українське Полісся? Перехід на 100% відновлюваних джерел енергії потихеньку йде. Багато зусиль і урядовців і громадськості об'єднано заради цього рішення. Проте, відновлюване джерело енергії на кожному даху, на жаль, не поверне воду у старі висушені заплави. Для українського Полісся просто необхідним є відновлення водно-болотних угідь та сприяння природному поновленню лісу. На жаль, в Україні всього декілька прикладів відновлення боліт і нам потрібно ще багато чому навчитись, проте, і діяти треба негайно.
Україна потрібна кліматична освіта для громад в регіонах вразливих до змін клімату. Саме місцеві громади є рушієм змін. Не потрібно знати про національний визначений внесок, щоб рятувати свій дім. Їхня хата скраю - вони першими зустрічають спільне нещастя.
Україні потрібно визнати кліматичну кризу і поставити збереження та відновлення природних екосистем в пріоритет. Екосистемні функції природи мають стати важливіші за господарські.
Мені вже майже тридцять. Тепер кожна моя поїздка в гори, сплав по річці - це вже fact finding mission по природоохороні. І, коли я раптом згораю, то приїжджаю додому до Стубли загорітись знову місією врятувати наше Полісся. Так сталося, що я пишу це стоячи біля льодовика Туюк-Су в горах Казахстану. Внаслідок підняття щорічної температури цей велет відступає на 20м. Якщо ви хочете помацати зміни клімату - то вони тут!
Нам потрібно діяти негайно і природа наш основний союзник! Можливо комусь це приємніше називати екосистемними послугами, але природа простягає нам руку підтримки і не треба від неї відмовлятись.